обламуватися

ОБЛА́МУВАТИСЯ¹, ується, недок., ОБЛАМА́ТИСЯ, а́ється, док.

1. Ламаючись, відділятися від чого-небудь з усіх боків, по краях.

Краї льоду, що сповзає в море, обламуються і спливають на поверхню у вигляді величезних льодових гір (Фіз. геогр., 5, 1956, 118);

Висушену до стандартної вологості махорку знімають з вішал і глиць у вологі дні, щоб не обламувалося листя (Техн. культ., 1956, 346).

2. тільки док. Стати несправним, поламаним; поламатися.

Обламалася машина. Захлинувсь мотор і стих (Перв., І, 1958, 492).

3. тільки док., розм. Зупинитися в дорозі через несправність засобів пересування;

// Припинити роботу через несправність машини, механізму і т. ін.

— А чому то комбайн і досі стоїть? — запитала в голови Соломія. — Та обламався трохи Гаврило (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 54).

4. тільки недок. Пас. до обла́мувати¹.

ОБЛА́МУВАТИСЯ², уюся, уєшся і ОБЛО́МЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОБЛОМИ́ТИСЯ, ломлю́ся, ло́мишся; мн.обло́мляться; док.

1. Ламатися під вагою чого-небудь.

За хвилину він на самісінькому вершку. Вище вже не можна: гілочки під ногами тріскають і обламуються (Смолич, II, 1958, 48);

Василько хотів подертися ще вище, але сучок обломився під ним, і він звалився козакові просто на голову (Панч, II, 1956, 202).

2. розм. Падати вниз, ламаючи своєю вагою яку-небудь опору; провалюватися.

— Бачу, як інші на льоду обломились, маю пересторогу (Вовчок, VI, 1956, 287).

3. тільки недок. до обла́мувати².