обламуватися

ОБЛА́МУВАТИСЯ¹, ується, недок., ОБЛАМА́ТИСЯ, а́ється, док.

1. Ламаючись, відділятися від чого-небудь з усіх боків, по краях.

Краї льоду, що сповзає в море, обламуються і спливають на поверхню у вигляді величезних льодових гір (з навч. літ.);

// Відламуватися у великій кількості.

Висушену до стандартної вологості махорку знімають з вішал і глиць у вологі дні, щоб не обламувалося листя (з наук. літ.).

2. тільки док. Стати несправним, поламаним; поламатися.

Обламався од ваги Віз чийсь під мішками (С. Олійник);

Обламалася машина, Захлинувсь мотор і стих (Л. Первомайський);

// розм. Утратити можливість продовжувати пересування, роботу через несправність машини, механізму і т. ін.

– .. Василько обламався вчора, збився з дороги і ледве добився до нас у ночі (М. Коцюбинський);

– А чому то комбайн і досі стоїть? – запитала в голови Соломія. – Та обламався трохи Гаврило (І. Цюпа).

3. жарг. Зазнавати невдач, розчарування у своїх планах, надіях тощо.

Переважна більшість глядачів обламалася – замість обіцяної романтики їм представили “чорну правду буття” (з газ.).

4. тільки недок. Пас. до обла́мувати¹.

ОБЛА́МУВАТИСЯ², уюся, уєшся і ОБЛО́МЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОБЛОМИ́ТИСЯ, ломлю́ся, ло́мишся; мн. обло́мляться; док.

1. Ламатися під вагою чого-небудь.

За хвилину він на самісінькому вершку. Вище вже не можна: гілочки під ногами тріскають і обламуються (Ю. Смолич);

Василько хотів подертися ще вище, але сучок обломився під ним, і він звалився козакові просто на голову (П. Панч).

2. розм. Падати вниз, ламаючи своєю вагою яку-небудь опору; провалюватися.

– Бачу, як інші на льоду обломились, маю пересторогу (Марко Вовчок).

3. тільки недок. Пас. до обла́мувати².