обламувати

ОБЛА́МУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ОБЛАМА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. що. Ламаючи, відділяти краї, кінці чого-небудь.

Коли бузок розцвітав, дітвора обламувала кущі (О. Донченко);

Хома гріб руками землю і, обламуючи нігті, шепотів: – Пронеси! (О. Гончар);

// Відламуючи, знімати плоди з чого-небудь.

Необхідно слідом за скошуванням звозити стебла кукурудзи на токи, негайно обламувати і очищати качани (з газ.).

2. кого, перен., розм. Впливати на кого-небудь, примушуючи його діяти в потрібному напрямку.

Такі слова я не раз чував. Не таких обламували. Віддасть Марчук за тебе Марту (М. Стельмах).

◇ Лама́ти / злама́ти (полама́ти, облама́ти і т. ін.) зу́би див. лама́ти;

(1) Облама́ти (відруба́ти, урі́зати і т. ін.) кі́гті, зневажл. – не дати можливості здійснити злий намір.

Під Москвою Гітлеру одрубали кігті і в наступ перейшли (В. Кучер);

(2) Облама́ти / обла́мувати кий (па́лицю, ві́ник і т. ін.) на кому, об кого. – побити кого-небудь (уживається переважно як погроза).

Хоч кий на ньому обламають, проте нічого в них не вийде .. Нічого він не скаже. Нічого (із журн.);

– От побіжи-но мені ще раз до ліса [до лісу] з панною, то я об тебе віника обламаю! (Леся Українка);

Палицю на бідній тварині обламують, та вона вже не реагує (з газ.);

(3) Облама́ти / обла́мувати ре́бра (боки́) кому:

а) (чим і без дод.) дуже побити, покалічити кого-небудь чимсь;

Обломи́ти ре́бра.

– От вишлемо завтра наймитів, а дядьки їм дрючками обломлять ребра. Тоді не буде жнив ні у вас, ні у нас (М. Стельмах);

б) змусити когось припинити свою діяльність, мовчати; покарати, приборкати когось.

– Нахваляються [мужики], ласкавий пане, – що ніяк на ваше не вийде, кажуть, до сенату і самого царя будуть добиватися, і таки будуть, коли декому не обламати ребра (М. Стельмах);

в) завдати комусь неприємностей.

Як же спокійному бути? У Галичі тепер буря схватиться, нам боки обламає (А. Хижняк);

(4) Облама́ти / обла́мувати ру́ки кому – припинити чиї-небудь дії, вчинки (перев. небажані); домогтися послуху.

– Гляди, щоб за баламутство і розбій не забряжчав іржавими кайданами до самого Сибіру. Ще й не таким розумникам обламували руки (М. Стельмах);

(5) Облама́ти (обтя́ти, обрі́зати і т. ін.) / обла́мувати (лама́ти, обтина́ти і т. ін.) кри́ла кому і без дод. – позбавити кого-небудь високих прагнень, поривань, мрій, змусивши скоритися; приборкати когось.

– Обламали крила, ще й мусив дякувати за науку, – стояв [Корнюша] перед Романом широкий і незграбний (М. Стельмах);

Вони мріяли обламати крила кріпацькому поету, приручити його, зробити своїм (П. Колесник);

– І пам'ятай: усякій людині, при охоті, можна обламати крила (М. Стельмах);

Людська заздрість обтяла крила не одному соколу, який міг би ширяти у вищих сферах... (А. Крижанівський);

Хто зна, до якого б високого ступеня загальнолюдських ідей добра людського і поступу розвивався б Шевченків талант і в які б високохудожницькі форми він виливався б, коли б не обтяла йому крила рука “III отделения” (О. Кониський);

Обла́мані кри́ла.

Вісім років думав Гулька про цю землю, вісім років бачив її уві сні, і вісім років .. накопичувалася в серці гіркота за свою долю, за обламані крила (М. Ю. Тарновський);

Скрути́ти (облама́ти, вкрути́ти, прите́рти) / скру́чувати (обла́мувати, вкру́чувати, притира́ти, пра́вити) ро́ги див. скру́чувати.

ОБЛА́МУВАТИ², ую, уєш і ОБЛО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБЛОМИ́ТИ, ломлю́, ло́миш; мн. обло́млять; док., що, рідко.

Натискуючи на що-небудь або нагинаючи щось, надломлювати, зломлювати його.

Записав [Сагайда] трьох і задумався. Потім, обламуючи олівець, додав четвертого: “Шовкун” (О. Гончар);

– Хтось збив їй [корові] рога? – Та сама обломила (М. Стельмах).