1. Словник синонімів української мови

обламувати

ВІДЛА́МУВАТИ (ламаючи, відокремлювати частину від цілого), ВІДЛО́МЛЮВАТИ, ОБЛА́МУВАТИ (перев. краї, кінці чого-небудь); ВІДЧА́ХУВАТИ (про гілки). — Док.: відлама́ти, відломи́ти, облама́ти, улама́ти (влама́ти) розм. відчахну́ти. Почали чистити (губи) і пекти, відламуючи від кожної корінець і щедро посипаючи те місце сіллю (І. Франко); Відламав (Петро) гілочку японської вишні (В. Кучер); Мавпа обламувала омарові вуса (М. Трублаїні); Вони хутенько дістали свого хліба, вламали по шматку й заходились їсти (Є. Гуцало); Грім ударив у біле серце тополі, але не розбив її, а лише відчахнув величезну гілляку (І. Цюпа).

УМОВЛЯ́ТИ (ВМОВЛЯ́ТИ) (впливати словами, просити згодитися на що-небудь), ПЕРЕКО́НУВАТИ, НАМОВЛЯ́ТИ до чого, на що, з інфін. і без додатка, СХИЛЯ́ТИ до чого, УГОВО́РЮВАТИ (ВГОВО́РЮВАТИ) розм., УГОВОРЯ́ТИ (ВГОВОРЯ́ТИ) розм. рідше, АГІТУВА́ТИ розм., ОБРОБЛЯ́ТИ розм., ЄДНА́ТИ заст.; УСОВІЩА́ТИ (ВСОВІЩА́ТИ), УГО́ВКУВАТИ (ВГО́ВКУВАТИ) розм., УГО́ВТУВАТИ (ВГО́ВТУВАТИ), УРЕЗО́НЮВАТИ розм., УЛА́МУВАТИ розм., ОБЛА́МУВАТИ рідше, УГРУЩА́ТИ (ВГРУЩА́ТИ) діал. (з докорами, пересилюючи опір); УЛЕ́ЩУВАТИ (ВЛЕ́ЩУВАТИ), УЛЕЩА́ТИ (ВЛЕЩА́ТИ), ЗМА́НЮВАТИ (з лестощами, обіцянками). — Док.: умо́вити (вмовити), перекона́ти, намо́вити, схили́ти, уговори́ти (вговори́ти), загітува́ти, оброби́ти, уго́вкати (вговкати), уго́втати (вго́втати), урезо́нити, улама́ти, облама́ти, улести́ти (влестити), змани́ти. Старости робили своє діло; вони умовляли, уговорювали.. стару Сикліту Британову віддавати дочку за Василя Мітлу (Грицько Григоренко); Насилу Проценко умовив Христю увійти до нього в хату (Панас Мирний); — Під школу нам згодиться палац, — завзято переконував хліборобів Олександр Палійчук (М. Стельмах); — Намовляйте до повстання старого й малого (І. Нечуй-Левицький); Як стара не вговоряла Катрю, не послухала дівчина (Марко Вовчок); — Та як він скаже, коли не знає? — уговкували Анну жінки (І. Франко); — Вона кого хочеш уговтає, — засміялася Христя (В. Кучер); Навіть коли батько або мати урезонюють її, вона здатна таке бовкнути, від чого немов кістка стає тобі поперек горла (Ю. Шовкопляс); Уламати старого Зубківського було нелегко (П. Панч); Отож як перед Спасом я був у вас і стали ви мене вгрущати, щоб не сумував, загомоніли до мене ласкаво (Ганна Барвінок). — Пор. блага́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обламувати — обла́мувати 1 дієслово недоконаного виду ламаючи, відділяти кінці чогось обла́мувати 2 дієслово недоконаного виду натискуючи, надломлювати рідко Орфографічний словник української мови
  2. обламувати — Ламати, (руки) виламувати; (кого) приборкувати. Словник синонімів Караванського
  3. обламувати — див. ламати Словник синонімів Вусика
  4. обламувати — I -ую, -уєш, недок., обламати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Ламаючи, відділяти краї, кінці чого-небудь. || Зламуючи, знімати плоди з чого-небудь. 2》 перен., рідко. Впливати на кого-небудь, примушуючи його діяти в потрібному напрямку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. обламувати — ОБЛА́МУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ОБЛАМА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. що. Ламаючи, відділяти краї, кінці чого-небудь. Коли бузок розцвітав, дітвора обламувала кущі (О. Донченко); Хома гріб руками землю і, обламуючи нігті, шепотів: – Пронеси! (О. Словник української мови у 20 томах
  6. обламувати — Ую, -уєш, недок., обламати, -аю, -аєш, док. 1. Присоромлювати, висміювати, виводити на чисту воду. Він довго вихвалявся, допоки його не обламали — відразу заспокоївся. 2. Тиснути на психіку, морально ламати людину. Не треба мене обламувати: я впевнений у тому, що знаю. Словник сучасного українського сленгу
  7. обламувати — (-ую, -уєш) недок., кого; мол. 1. несхвальн. Завдавати комусь неприємних емоцій, дискомфорту; розчаровувати когось. Він постійно обламує гостей своєю поведінкою (Запис 1996 р.). БСРЖ, 389. 2. Висміювати, давати словесну відсіч комусь. Словник жарґонної лексики української мови
  8. обламувати — облама́ти / обла́мувати кий (па́лицю, ві́ник і т. ін.) на кому, об кого. Побити кого-небудь (уживається переважно як погроза). Хоч кий на ньому обламають, проте нічого в них не вийде .. Нічого він не скаже. Фразеологічний словник української мови
  9. обламувати — Обла́мувати, -ла́мую, -муєш і обло́млювати, -ло́млюю, -ло́млюєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. обламувати — ОБЛА́МУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ОБЛАМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Ламаючи, відділяти краї, кінці чого-небудь. Коли бузок розцвітав, дітвора обламувала кущі (Донч., IV, 1957, 520); Хома гріб руками землю і, обламуючи нігті, шепотів: — Пронеси!... Словник української мови в 11 томах