облатувати
ОБЛА́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Нашивати латки на чомусь кругом, по всій поверхні.
Мати все кляли [пальтечко] та ніяк не могли його облатати (Мик., Кадильниця, 1959, 4);
// Повністю латати що-небудь.
Хлопчика стріла зовсім нерідна й не їхня тітка, повела до себе додому й нагодувала. Увечері змила голову й облатала, що могла (Ю. Янов., II, 1954, 11).
2. розм. Латати кому-небудь все, що потрібно.
Жінки підгодовують [полонених], облатують (Гончар, Циклон, 1970, 50);
Нема кому ні обіпрати, ні облатати: треба женитися (Номис, 1864, № 8845);
Заплаче Катруся, обмиє, облатає, нагодує [Тараса], та так, щоб свекруха не знала (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 32).
◊ Облата́ти бо́ки кому — дуже побити кого-небудь.
Мене виганяють, києм боки облатають (Сл. Гр.).
Значення в інших словниках
- облатувати — обла́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- облатувати — -ую, -уєш, недок., облатати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Нашивати латки на чомусь кругом, по всій поверхні. || Повністю латати що-небудь. 2》 розм. Латати кому-небудь все, що потрібно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- облатувати — ОБЛА́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. що. Нашивати латки на чомусь кругом, по всій поверхні. Мати все кляли [пальтечко] та ніяк не могли його облатати (І. Микитенко); // Латаючи, повністю лагодити що-небудь. Словник української мови у 20 томах
- облатувати — Облатувати, -тую, -єш сов. в. облата́ти, -та́ю, -єш, гл. 1) Класть, положить заплаты, починять, починить, положивъ заплату. 2) — кого. Постоянно чинить чью-либо одежду, починить чьи-либо одежду и бѣлье (все), положить заплаты на чьи-либо одежду и бѣлье. Словник української мови Грінченка