1. Словник української мови Грінченка

облатувати

Облатувати, -тую, -єш

сов. в. облата́ти, -та́ю, -єш, гл.

1) Класть, положить заплаты, починять, починить, положивъ заплату.

2) — кого. Постоянно чинить чью-либо одежду, починить чьи-либо одежду и бѣлье (все), положить заплаты на чьи-либо одежду и бѣлье. Нема кому ні обіпрать, ні облатать — треба женитися. Ном. № 8845. Та їх (діти) треба обшить, треба й облатать. Мил. 222.

3) Дѣлать срубъ въ колодцѣ? обгородить латами? Ой у полі криниченька та й облатаная. Чуб. V. 911.

4) облатати боки. Отколотить. Мене виганяють, кийом боки облатають. Грин. III. 159.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. облатувати — обла́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. облатувати — -ую, -уєш, недок., облатати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Нашивати латки на чомусь кругом, по всій поверхні. || Повністю латати що-небудь. 2》 розм. Латати кому-небудь все, що потрібно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. облатувати — ОБЛА́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. що. Нашивати латки на чомусь кругом, по всій поверхні. Мати все кляли [пальтечко] та ніяк не могли його облатати (І. Микитенко); // Латаючи, повністю лагодити що-небудь. Словник української мови у 20 томах
  4. облатувати — ОБЛА́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Нашивати латки на чомусь кругом, по всій поверхні. Мати все кляли [пальтечко] та ніяк не могли його облатати (Мик., Кадильниця, 1959, 4); // Повністю латати що-небудь. Словник української мови в 11 томах