1. Словник української мови в 11 томах

облесливий

ОБЛЕ́СЛИВИЙ, а, е. Який улещує, облещує; схильний до лестощів.

— Я думав, що маю діло з чесним, правдивим купцем, а не з нахабним, облесливим чоловіком (Н.-Лев., III, 1956, 393);

На людях вивідувала — ніхто не хвалить хлопця. Тихін безчесний. Облесливий (Горд., Дівчина.., 1954, 48);

*Образно. Глянь сюди, — стрункий комиш Осоку стиска міцніш І, облесливий, шепоче Про її літа дівочі (Олесь, Вибр., 1958, 175);

// Сповнений лестощів.

[Xведоска:] Коли ж твоя розмова зо мною була облеслива й зрадлива — бог тебе покарає! (Кроп., II, 1958, 54);

Йому хотілося вліпити в оцю червону пошрамовану пику куркуля доброго ляпаса, щоб тільки не чути облесливих і фальшивих слів (Чаб., Балкан. весна, 1960, 182).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. облесливий — (який схильний до лестощів, часто догідливий) улесливий, підлесливий, солодкий, масний. Словник синонімів Полюги
  2. облесливий — обле́сливий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. облесливий — Облесний, улесливий, ЛЕСТИВИЙ, (язик) медоточивий, спокусливий. Словник синонімів Караванського
  4. облесливий — див. підлабузник Словник синонімів Вусика
  5. облесливий — -а, -е. Який улещує, облещує; схильний до лестощів. || Сповнений лестощів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. облесливий — ОБЛЕ́СЛИВИЙ, а, е. Який улещує, облещує; схильний до лестощів. – Я думав, що маю діло з чесним, правдивим купцем, а не з нахабним, облесливим чоловіком (І. Нечуй-Левицький); На людях вивідувала – ніхто не хвалить хлопця. Тихін безчесний. Облесливий (К. Словник української мови у 20 томах
  7. облесливий — УЛЕ́СЛИВИЙ (ВЛЕ́СЛИВИЙ) (схильний лестити; який виражає нещиру ласкавість, догідливість), ОБЛЕ́СЛИВИЙ, ПІДЛЕ́СЛИВИЙ, ПІДЛЕ́СНИЙ рідше, МЕДОТОЧИ́ВИЙ, СОЛО́ДКИЙ, МАСНИ́Й, МА́СЛЯНИЙ, УКРА́ДЛИВИЙ (ВКРА́ДЛИВИЙ), СКРА́ДЛИВИЙ, ПІДХЛІ́БНИЙ діал. Словник синонімів української мови
  8. облесливий — Обле́сливий, обле́сний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. облесливий — Обле́сливий, -а, -е Льстивый. Там такий хитріш та облесливий чоловік, що лестками і душу з тебе вийме. Берд. у. Лащився мов облеслива собака. Полт. Словник української мови Грінченка