1. Словник української мови в 11 томах

облисілий

ОБЛИСІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до облисі́ти.

Голова його, облисіла над лобом, була обрамлена короною білих кучерів (Бурл., М. Гонта, 1959, 43);

Вона [шапка] була стара, витерта і майже наполовину облисіла (Руд., Остання шабля, 1959, 167);

Облисілі за попередні роки схили не заліснені, що викликає змив грунту (Рад. Укр., 19.VІІІ 1962, 2).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. облисілий — облисі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. облисілий — див. безволосий; лисий Словник синонімів Вусика
  3. облисілий — [облиес’ілией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
  4. облисілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до облисіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. облисілий — ОБЛИСІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до облисі́ти. Голова його, облисіла над лобом, була обрамлена короною білих кучерів (Ф. Бурлака); Вона [шапка] була стара, витерта і майже наполовину облисіла (М. Руденко); Облисілі за попередні роки схили не заліснені, що викликає змив ґрунту (з газ.). Словник української мови у 20 томах