1. Словник української мови в 11 томах

облишений

ОБЛИ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обли́шити.

Запах паперів, наче дух людини в облишеній домівлі [домівці], вився в шухлядах (Рибак, Зброя.., 1943, 41);

// обли́шено, безос. присудк. сл.

Чи може се мені так приверзлося, буцім видання чернігівцями того збірника облишено (Мирний, V, 1955, 408).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. облишений — обли́шений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. облишений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до облишити. || облишено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. облишений — ОБЛИ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обли́шити. Запах паперів, наче дух людини в облишеній домівлі [домівці], вився в шухлядах (Н. Рибак); // обли́шено, безос. пред. Чи може се мені так приверзлося, буцім видання чернігівцями того збірника облишено (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах