1. Словник української мови в 11 томах

обліковець

ОБЛІКО́ВЕЦЬ, вця, ч. Особа, яка веде облік чого-небудь.

Обліковець Марія Щербань.. зосереджено пересувала пошерхлим пальцем чорні кружальця на рахівниці (Жур., Вечір.., 1958, 8);

Вслід за мною йшла [Векла] до мірниці, разом з обліковцем перевіряла удій (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 91).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обліковець — обліко́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. обліковець — [обл'іковеиц'] -оўц'а, ор. -оўцеим, м. (на) -оўцеив'і/-оўц'у, мн. -оўц'і, -оўц'іy Орфоепічний словник української мови
  3. обліковець — -вця, ч. Особа, яка веде облік чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обліковець — ОБЛІКО́ВЕЦЬ, вця, ч. Особа, яка веде облік чого-небудь. Обліковець Марія Щербань .. зосереджено пересувала пошерхлим пальцем чорні кружальця на рахівниці (С. Журахович); Вслід за мною йшла [Векла] до мірниці, разом з обліковцем перевіряла удій (І. Цюпа). Словник української мови у 20 томах