обліплювати

ОБЛІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБЛІПИ́ТИ, ліплю́, лі́пиш; мн. облі́плять; док., перех.

1. Пристаючи, прилипаючи, покривати кого-небудь, поверхню чогось з усіх боків.

Обліплює сталева тирса сильний магніт (Епік, Тв., 1958, 518);

Курява посіла на семінаристів, обліпила їм лиця (Н.-Лев., І, 1956, 335).

2. перен. Щільно облягати, обтягувати (про одяг).

Воно [плаття] обліпило її стан (Тют., Вир, 1964, 475);

// Щільно прилипати з усіх боків.

3. Покривати з усіх боків, по всій поверхні чим-небудь липким, клейким.

Вона рук не жаліла, обмазуючи та обліплюючи хату (Мирний, III, 1954, 21);

// розм. Приліплюючи, наклеюючи щось, покривати ним поверхню чого-небудь; обклеювати.

І всяких всячин накупили, Всі стіни ними обліпили (Котл., І, 1952, 171);

Гафійка мусила нарізати з паперу нових козаків та квіток і обліпити ними стіни од божника аж до дверей (Коцюб., І, 1955. 30).

4. перен. Насідаючи великою масою, покривати собою поверхню чого-небудь (про комах і т. ін.).

Мухи.. обліплювали чорними купками шматочки сахару (Н.-Лев., IV, 1956, 56);

Бджоли обліплювали роями її [гречки] цвіти (Март., Тв., 1954, 246);

Мошка і комарі.. густо обліпили всю шерсть [ведмедя] (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 58);

*Образно. Незчулися ви, як літа огорнули вас, обліпили клопоти (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 75);

// Рясно рости, покривати собою (про плоди, ягоди).

Зелені здорові абрикоси густо обліплювали гілки (Н.-Лев., VI, 1966, 44);

Цілі купи розкішних кетяг [кетягів] так і обліпили кущ, так і вгинають лозу під непомірною вагою (Коцюб., І, 1955, 190).

5. перен., розм. Густо обступати з усіх боків, оточувати.

Глядачів було вже повно, а маленьке віконце каси ще обліплювали охочі потрапити на спектакль (Ткач, Плем’я.., 1961, 248);

Народ обліпив зборню так тісно, що свити злились в одну суцільну лаву (Коцюб., II, 1955, 76);

Дівчата, що обліпили акордеоніста,.. співали весільної (Руд., Остання шабля, 1959, 87).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me