обмотка
ОБМО́ТКА, и, ж.
1. спец. Покриття на чому-небудь, яке накладається обмотуванням.
Обмотка електропровода; Обмотка теплоізоляції.
2. спец. Система провідників електричного струму, розміщених на магнітних елементах електричної машини.
Всі провідники електричного струму: дріт, шини, кабелі, обмотки електромашин і трансформаторів роблять з чистої міді (Токарна справа, 1957, 59).
3. перев. мн. Довгі смуги цупкої тканини, якими солдати обмотують ноги від черевиків до колін.
Люди відчували себе незручно у військовій формі, обмотки обвисали, гімнастьорки халабудились (Тют., Вир, 1964, 307).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обмотка — обмо́тка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- обмотка — [обмотка] -ткие, д. і м. -оц':і, р. мн. -ток Орфоепічний словник української мови
- обмотка — -и, ж. 1》 спец.Покриття на чому-небудь, яке накладається обмотуванням. Обмотка теплоізоляції. 2》 спец. Система провідників електричного струму, розміщених на магнітних елементах електричної машини. 3》 перев. мн., заст. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обмотка — Завитка, навитка Словник чужослів Павло Штепа
- обмотка — ОБМО́ТКА, и, ж. 1. спец. Покриття на чому-небудь, яке накладається обмотуванням. Під час контрольної перевірки обмоток під ізоляцію було знайдено шматок літроїду (Яків Баш); Обмотка електропровода; Обмотка теплоізоляції. 2. спец. Словник української мови у 20 томах