1. Словник української мови в 11 томах

обнадієний

ОБНАДІ́ЄНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до обнаді́яти.

Було заарештовано і чимало селян, а в багатьох на спині горіли рубці од нагайки. Проте роз’їздилися обнадієні бурхливим велелюддям (Головко, II, 1957, 255);

// У знач. прикм.

До Михайла з усіх боків потяглися руки, на нього благально дивилися сумовиті, обнадієні очі (Збан., Сеспель, 1961, 157).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обнадієний — обнаді́єний дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. обнадієний — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до обнадіяти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обнадієний — ОБНАДІ́ЄНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. до обнаді́яти. Було заарештовано і чимало селян, а в багатьох на спині горіли рубці од нагайки. Проте роз'їздилися обнадієні бурхливим велелюддям (А. Головко); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах