обопільний
ОБОПІ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Спільний для обох сторін; взаємний.
Мені так приємно було дістати Вашого листа, який свідчить, що Ви не забули про мене, що наші симпатії — обопільні (Коцюб., III, 1956, 450);
Вони дивилися на світ одними очима, однаково думали, їм не важко було вгадувати обопільні наміри (Перв., Невигадане життя, 1958, 225).
2. Однаковий з обох боків; двосторонній.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обопільний — обопі́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- обопільний — Взаємний, зст. обоюдний; (- угоду) двосторонній. Словник синонімів Караванського
- обопільний — [обоуп’іл'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- обопільний — -а, -е. 1》 Спільний для обох сторін; взаємний. 2》 Однаковий з обох боків; двосторонній. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обопільний — ОБОПІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Спільний для обох сторін; взаємний. Мені так приємно було дістати Вашого листа, який свідчить, що Ви не забули про мене, що наші симпатії – обопільні (М. Словник української мови у 20 томах
- обопільний — ВЗАЄ́МНИЙ (який однаково виявляється з обох сторін стосовно один до одного), ОБОПІ́ЛЬНИЙ. В їх розмові відчувалась взаємна ніжність (М. Трублаїні); Мені так приємно було дістати Вашого листа, який свідчить, що.. наші симпатії — обопільні (М. Коцюбинський). Словник синонімів української мови
- обопільний — Обопі́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- обопільний — Обопільний, -а, -е Взаимный, обоюдный. Чуб. VI. 339. Словник української мови Грінченка