1. Словник української мови у 20 томах

обопільний

ОБОПІ́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Спільний для обох сторін; взаємний.

Мені так приємно було дістати Вашого листа, який свідчить, що Ви не забули про мене, що наші симпатії – обопільні (М. Коцюбинський);

Вони дивилися на світ одними очима, однаково думали, їм не важко було вгадувати обопільні наміри (Л. Первомайський);

Обопільна згода.

2. Однаковий з обох боків; двосторонній, двобічний.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обопільний — обопі́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. обопільний — Взаємний, зст. обоюдний; (- угоду) двосторонній. Словник синонімів Караванського
  3. обопільний — [обоуп’іл'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. обопільний — -а, -е. 1》 Спільний для обох сторін; взаємний. 2》 Однаковий з обох боків; двосторонній. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. обопільний — ОБОПІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Спільний для обох сторін; взаємний. Мені так приємно було дістати Вашого листа, який свідчить, що Ви не забули про мене, що наші симпатії — обопільні (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  6. обопільний — ВЗАЄ́МНИЙ (який однаково виявляється з обох сторін стосовно один до одного), ОБОПІ́ЛЬНИЙ. В їх розмові відчувалась взаємна ніжність (М. Трублаїні); Мені так приємно було дістати Вашого листа, який свідчить, що.. наші симпатії — обопільні (М. Коцюбинський). Словник синонімів української мови
  7. обопільний — Обопі́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. обопільний — Обопільний, -а, -е Взаимный, обоюдный. Чуб. VI. 339. Словник української мови Грінченка