1. Словник української мови в 11 томах

обплетений

ОБПЛЕ́ТЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обплести́.

Під комином стояли обплетені лозою бутлі (Трубл., Шхуна.., 1940, 77);

"Веранда" — старий іржавий парус на чотирьох кілках, теж обплетених паничами і хмелем — то була гордість Сашка (Смолич, V, 1959, 16);

Мов управлена в зелені рамця, блищала криничка в траві, обплетена лозою (Н.-Лев., І, 1956, 154);

*Образно. Ми дивились на його виснажене обличчя, на великі, обплетені сизими жилами руки (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 71);

// обпле́тено, безос. присудк. сл.

Он і грядочка з квітками така малесенька, чого там тільки нема,.. й канупер, і м’ята кучерява,.. та все те барвінком хрещатим обплетено (Л. Укр., III, 1952, 493).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обплетений — обпле́тений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обплетений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обплести. || обплетено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обплетений — ОБПЛЕ́ТЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обплести́. Під комином стояли обплетені лозою бутлі (М. Трублаїні); “Веранда” – старий іржавий парус на чотирьох кілках, теж обплетених паничами і хмелем – то була гордість Сашка (Ю. Словник української мови у 20 томах