обрамування
ОБРАМУВА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. обрамува́ти.
2. Те саме, що обра́млення 2, 3.
Елегантний котелок і оксамитовий комір пальмерстона дуже личили мсьє Енно: його чорні вусики стрілочками виглядали в такому обрамуванні особливо задерикувато і мужньо (Смолич, Світанок.., 1953, 41);
Вони [горельєфи].. за композицією ритмічні і добре читаються на фоні стінки й орнаментального обрамування (Мист., 6, 1958, 15);
Це визначило композицію твору, що має авторське обрамування і центральну розповідну частину — виклад промови селянина (Іст. укр. літ., І, 1954, 546).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обрамування — обрамува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- обрамування — -я, с. 1》 Дія за знач. обрамувати. 2》 Те саме, що обрамлення 2), 3) Великий тлумачний словник сучасної мови
- обрамування — ОБРАМУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. обрамува́ти. 2. Те саме, що обра́млення 2, 3. Елегантний котелок і оксамитовий комір пальмерстона дуже личили мсьє Енно: його чорні вусики стрілочками виглядали в такому обрамуванні особливо задерикувато і мужньо (Ю. Словник української мови у 20 томах