1. Словник української мови в 11 томах

обрезклий

ОБРЕ́ЗКЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обре́зкнути.

Всі вони [подружки] свіженькі, рум’яненькі.., зграбненькі, .. а вона спотворена передродовими плямами, обрезкла, неповоротка (Вільде, Сестри.., 1958, 103);

Сам [Кабашний] досліджує життя на причілку, насуплений, обрезклий (Гончар, Таврія, 1952, 36);

// У знач. прикм.

Лице господаря віддзеркалювало багато страждань.. Воно стало обрезкле, повне (Гжицький, Вел. надії, 1963, 215).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обрезклий — обре́зклий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обрезклий — Одутий, одутлий, брезклий, набрезклий; (після сну) оспалий. Словник синонімів Караванського
  3. обрезклий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до обрезкнути. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обрезклий — ОБРЕ́ЗКЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до обре́зкнути. 2. у знач. прикм. Набряклий, опухлий, повний (про тіло, обличчя); брезклий. Лице господаря віддзеркалювало багато страждань .. Воно стало обрезкле, повне (В. Словник української мови у 20 томах
  5. обрезклий — ОПУ́ХЛИЙ (який опух, у якого з'явилися опухи), ПУ́ХЛИЙ, ЗАПУ́ХЛИЙ, ПОПУ́ХЛИЙ, РОЗПУ́ХЛИЙ, НАПУ́ХЛИЙ, ЗАБРЕ́ЗКЛИЙ, БРЕ́ЗКЛИЙ, ОДУ́ТЛИЙ, ОДУ́ТИЙ рідше, НАБРЕ́ЗКЛИЙ рідше, ОБРЕ́ЗКЛИЙ рідше; ПІДПУ́ХЛИЙ, ПРИПУ́ХЛИЙ (з невеликим опухом). Словник синонімів української мови
  6. обрезклий — Обре́зклий, -а, -е Опухшій, брюзглый. Вони усі такі збрезклі затим, що картоплею живуть. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Словник української мови Грінченка