1. Словник синонімів української мови

обрезклий

ОПУ́ХЛИЙ (який опух, у якого з'явилися опухи), ПУ́ХЛИЙ, ЗАПУ́ХЛИЙ, ПОПУ́ХЛИЙ, РОЗПУ́ХЛИЙ, НАПУ́ХЛИЙ, ЗАБРЕ́ЗКЛИЙ, БРЕ́ЗКЛИЙ, ОДУ́ТЛИЙ, ОДУ́ТИЙ рідше, НАБРЕ́ЗКЛИЙ рідше, ОБРЕ́ЗКЛИЙ рідше; ПІДПУ́ХЛИЙ, ПРИПУ́ХЛИЙ (з невеликим опухом). А онде під тином Опухла дитина — голоднеє мре, А мати пшеницю на панщині жне (Т. Шевченко); Дід вийняв жало і приложив свій корявий палець до пухлого тіла (Панас Мирний); У царині нагледів Чіпка низенького.. чоловіка, з круглим запухлим лицем (Панас Мирний); Світом, не вважаючи на попухлі ноги та біль у животі, знову йшла на роботу (Л. Яновська); В ту ніч пішов старий Гайдук у дорогу босоніж: не міг взути чоботи на розпухлі ноги (А. Дімаров); Напухлі ноги від довгого ходіння; Його жовтуваті очі заіскрились, ніби промінь впав від них на сіре забрезкле обличчя (В. Земляк); Шкіра на його брезклому обличчі обвисла (Є. Гуцало); Петру.. побачив серед майдану кілька автомобілів. З першого вийшов одутлий чоловік (М. Чабанівський); Ледве, ледве Переносить (цар) ноги, Та одутий, аж посинів (Т. Шевченко); Дрібні сльози розплилися по її набрезклому лицю (Марко Черемшина); Тут його оглянув черговий лікпом чи, може, й санітар, якийсь обрезклий, злий (Ю. Збанацький); Показував (Сенько) пальцем на Гринькове підпухле лице (Лесь Мартович); Недобра посмішка викривила її припухлі губи (С. Журахович). — Пор. 1. набря́клий.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обрезклий — обре́зклий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обрезклий — Одутий, одутлий, брезклий, набрезклий; (після сну) оспалий. Словник синонімів Караванського
  3. обрезклий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до обрезкнути. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обрезклий — ОБРЕ́ЗКЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обре́зкнути. Всі вони [подружки] свіженькі, рум’яненькі.., зграбненькі, .. а вона спотворена передродовими плямами, обрезкла, неповоротка (Вільде, Сестри.. Словник української мови в 11 томах
  5. обрезклий — ОБРЕ́ЗКЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до обре́зкнути. 2. у знач. прикм. Набряклий, опухлий, повний (про тіло, обличчя); брезклий. Лице господаря віддзеркалювало багато страждань .. Воно стало обрезкле, повне (В. Словник української мови у 20 томах
  6. обрезклий — Обре́зклий, -а, -е Опухшій, брюзглый. Вони усі такі збрезклі затим, що картоплею живуть. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Словник української мови Грінченка