1. Словник української мови в 11 томах

обрубаний

ОБРУ́БАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до обруба́ти.

Половина лісу вже пішла на сахарні, а друга половина, наче по шнурку обрубана, стояла в пишній красі (Н.-Лев., II, 1956, 209);

В панічному безладді — з обрубаними кінцями, з поріділими командами — судна інтервентів покидали порт (Гончар, II, 1959, 49).

2. у знач. прикм., перен. Те саме, що обру́бкуватий.

Йому було за добрих сорок. Обличчя кругле, рожеве.. Ніс широкий, обрубаний (Збан., Малин. дзвін, 1958, 20).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обрубаний — обру́баний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обрубаний — ОБРУБАНИЙ – ОБРУБЛЕНИЙ Обрубаний. Дієприкм. від обрубати: акуратно обрубане гілля, обрубаний кінець. Обрублений. Дієприкм. від обрубити: обрублена білими нитками сорочка. Літературне слововживання
  3. обрубаний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до обрубати. 2》 у знач. прикм., перен. Те саме, що обрубкуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обрубаний — ОБРУ́БАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до обруба́ти. Половина лісу вже пішла на сахарні, а друга половина, наче по шнурку обрубана, стояла в пишній красі (І. Нечуй-Левицький); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах