1. Словник української мови в 11 томах

обрубник

ОБРУ́БНИК, а, ч., спец. Робітник, який обрубує що-небудь.

Він бачив мартенівський свій цех, і обрубники з усієї сили оббивали деталі пневматичними зубилами (Ю. Янов., І, 1954, 286).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обрубник — обру́бник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. обрубник — -а, ч., спец. Робітник, який обрубує що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обрубник — ОБРУ́БНИК, а, ч., спец. Робітник, який обрубує що-небудь. Він бачив мартенівський свій цех, і обрубники з усієї сили оббивали деталі пневматичними зубилами (Ю. Яновський). Словник української мови у 20 томах