обруччя
ОБРУ́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до обру́ч 1.
Тимко звалив на плечі кутий залізним обруччям бочонок (Тют., Вир, 1964, 226);
*Образно. Що ж бо, сонцю, ти могуче, Затялось, йдучи вперед? Ну, нехай би грози, тучі Брали там тебе в обруччя, А то ж тілечки, ледь-ледь… (Ус., Листя.., 1956, 192).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обруччя — обру́ччя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- обруччя — -я, с. Збірн. до обруч 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- обруччя — ОБРУ́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до обру́ч 1. Тимко звалив на плечі кутий залізним обруччям бочонок (Григорій Тютюнник); * Образно. Що ж бо, сонцю, ти могуче, Затялось, йдучи вперед? Ну, нехай би грози, тучі Брали там тебе в обруччя, А то ж тілечки, ледь-ледь... (П. Усенко). Словник української мови у 20 томах