1. Словник української мови в 11 томах

обряджений

ОБРЯ́ДЖЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до обряди́ти.

Зверху на бочці красуються загримовані дівчатка, обряджені в білих русалок, у вінках та стрічках (Гончар, Новели, 1949, 117).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обряджений — обря́джений дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. обряджений — [обр’аджеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. обряджений — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до обрядити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обряджений — ОБРЯ́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обряди́ти. Зверху на бочці красуються загримовані дівчатка, обряджені в білих русалок, у вінках та стрічках (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах