обрій

О́БРІЙ, ю, ч.

1. Лінія позірного зіткнення неба з землею чи водною поверхнею; горизонт, небокрай.

Зайшло сонце за обрієм, покинуло землю (Гр., II, 1963, 431);

На далекому обрії засвітилося багаття — то пастухи розпалили вогнище (Хотк., І, 1966, 90);

— З-за морського обрію краєчком виглянуло сонце (Трубл., І, 1955, 141);

// Прилегла до землі частина небесного простору; небосхил.

Семен сидів і без думки дивився на зоряний обрій, що світився межи деревами (Коцюб., І, 1955, 123);

Щовечора на обрії спалахували далекі, ледве помітні "лампади", розвішані літаками (Гончар, IV, 1960, 47).

2. Простір, який постає перед очима на відкритій місцевості; видноколо.

Видимість ясна навколо, обрій розширивсь на всі сторони світу далеко-далеко (Довж., II, 1959, 79);

Випав сніг — і все навколо повеселішало. Обрії поширшали, зробилися лункішими (Тют., Вир, 1964, 460);

*Образно. Коли б ми обрії широкі Життя нового обняли І з пущ, з ярів людські потоки На гори, вгору повели (Олесь, Вибр., 1958, 265).

3. перен. Коло знань, ідей, інтересів.

[Коваленко:] Ні, товариші, справжній борець за соціалізм мусить ширший обрій мати (Мам., Тв., 1962, 483);

Обрій його часто обмежується речами, які він безпосередньо бачить (Еллан, II, 1958, 97);

І я відчув, що багатьом з людей Не вистачає обріїв, ідей, Щоби життя заповнити до дна (Криж., Срібне весілля, 1957, 56).

4. перев. мн., перен. Коло, сфера дій, можливостей, перспектив.

Почуття священної дружби й братерства окрилює нас, підносить на нову творчу височінь, широченні обрії перед нами розкриває (Тич., III, 1957, 455);

Важкий тернистий шлях пройшов словацький народ, поки, нарешті, відкрились перед ним ясні обрії нового життя (Гончар, Зустрічі.., 1950, 29).