обрій

ГОРИЗО́НТ (видимий на відкритій місцевості простір), О́БРІЙ, КРУГОВИ́Д, О́ВИД рідше, ВИДНОКО́ЛО (ВИНОКО́ЛО рідше) поет., ВИДНОКРА́Й поет., ВИДНОКРУ́Г поет., ВИДНОКІ́Л поет., КРУГОГЛЯ́Д рідше, КРУГОЗІ́Р рідше; НЕБОСХИ́Л, КРАЙНЕ́БО, НЕБОКРА́Й (прилегла до землі частина небесного простору). Ліворуч на горизонті видно силует металургійного заводу і зруйноване селище (Ю. Яновський); На обрії зажовтіла земля, а потім під імлистою горою виринув чужий порт (В. Кучер); — Чи ви любите гуляти.. та любуватися круговидом (І. Нечуй-Левицький); На широкому овиді зникали береги Америки (Мирослав Ірчан); Синь небесна виднокола Снігом сіє (А. Малишко); Нічної мли Розлилось вино по виноколі (М. Рильський); Голуба далина виднокраю наче в казці встає, наче в сні (Л. Первомайський); Горленко замислено оглянула виднокруг (П. Панч); Довкола покоси вогонь попелив, гармати змагалися з небом самим і весь виднокіл, як туман, застелив дим (С. Голованівський); — Я — зір будив — обводив кругогляд І відчував крізь димку нерухому, Як обсипався дах княжого дому (М. Зеров); Який чудовий кругозір І даль яка барвиста! (М. Шеремет); На сході тільки-тільки починав жевріти небосхил (А. Головко); Від перешийка і до самого крайнеба — степи і степи (О. Гончар); Ще одгора на небокраї, де промінь дня останній зник, а вже з-за мурів виглядає золоторогий молодик (В. Сосюра).

ГОРИЗО́НТ (умовна межа між землею та небом), О́БРІЙ, ПРУГ, ВИДНОКО́ЛО (ВИНОКО́ЛО рідше) поет., ВИДНОКРА́Й поет., ВИДНОКРУ́Г поет., ВИДНОКІ́Л поет. Крейсер виплив уже на поверхню моря з-за горизонту (Ю. Яновський); Рівна, як на морі, лінія обрію стала по-осінньому чіткою (З. Тулуб); Несподівано зійшло сонце, вдарило білою яскравістю з-над пустельного пругу (П. Загребельний); Пропливає золотий лан пшениці, залитий сяйвом спадаючого за видноколом сонця (Н. Рибак); Диск пурпуровий владичний Приліг на саме виноколо (М. Зеров); Після чорної бурі.. степ вбереться аж до виднокраїв в дикі тюльпани (О. Гончар); Рожеве сонце висувалося щораз вище з-за виднокруга (О. Маковей); (Річард:) Вітрилами срібляться кораблі, од виднокола плинучи до міста (Леся Українка).

КРУГОЗІ́Р (обсяг, широта уявлень, знань, інтересів), О́БРІЙ, КРУГОВИ́Д розм., КРУГОГЛЯ́Д розм., ГОРИЗО́НТ розм. Зразу забавляла її гутірка того пана, але опісля знудила монотонність і обмежений кругозір його думок (І. Франко); Обрій його часто обмежується речами, які він безпосередньо бачить (В. Еллан); Се — жінки-бюрократки з дуже затісним круговидом життєвих інтересів, симпатій і антипатій (І. Франко); Хочеться.. поміркувати про світогляд і кругогляд наших поетів, наших прозаїків, наших драматургів... (М. Рильський); Сучасний інженер — це людина з широким горизонтом (з газети). — Пор. світо́гляд.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обрій — о́брій іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. обрій — (лінія) небокрай, крайнебо, сов. горизонт; (простір) видноколо, виднокруг, виднокрай, виднокіл, овид; (намет неба) небосхил, баня неба; П. (коло знань) кругозір, круговид, кругогляд; мн. ОБРІЇ, (успіхів) перспективи. Словник синонімів Караванського
  3. обрій — Виднокіл, видноколо, виднокрай, виднокруг, виноколо, горизонт, краєвид, крайвид, крайнебо, крайобрій, круговид, крутозлам, небогін, небокрай, небосхил, овид Фразеологічні синоніми: небесний пруг Словник синонімів Вусика
  4. обрій — -ю, ч. 1》 Лінія позірного зіткнення неба з землею чи водною поверхнею; горизонт, небокрай. || Прилегла до землі частина небесного простору; небосхил. 2》 Простір, який постає перед очима на відкритій місцевості; видноколо. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. обрій — О́БРІЙ, ю, ч. 1. Лінія позірного зіткнення неба з землею чи водною поверхнею; горизонт, небокрай. Зайшло сонце за обрієм, покинуло землю (Б. Грінченко); На далекому обрії засвітилося багаття – то пастухи розпалили вогнище (Г. Словник української мови у 20 томах
  6. обрій — О́брій, -рію, на о́брії; о́брії, -ріїв Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. обрій — О́БРІЙ, ю, ч. 1. Лінія позірного зіткнення неба з землею чи водною поверхнею; горизонт, небокрай. Зайшло сонце за обрієм, покинуло землю (Гр., II, 1963, 431); На далекому обрії засвітилося багаття — то пастухи розпалили вогнище (Хотк. Словник української мови в 11 томах
  8. обрій — Обрій, -рію м. Горизонта. Словник української мови Грінченка