обсипаний

ОБСИ́ПАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до обси́пати.

Ївга.. понесла вже чотири в’язки бубликів, на самій олії печених і густо маком обсипаних (Кв.-Осн., II, 1956, 279);

Цвітом вишні Ти обсипана в саду (Олесь, Вибр., 1958, 385);

Входить Люба в шубці, обсипана снігом, весела, збуджена (Мик., І, 1957, 441);

Стару потягнуло до тієї хати, в яку її піввіку тому, обсипану зерном, у вінку, у стрічках, увів Михайло Чайченко (Стельмах, І, 1962, 33);

Дощем обсипаний перловим, Ланами лине урожай (Рильський, II, 1960, 312);

В олтарі видно було престол.., за ним сяяв.. весь обсипаний діамантами і перлами хрест (Скл., Святослав, 1959, 169);

*У порівн. Червоніли хмари, неначе обсипані рожами (Н.-Лев., II, 1956, 52);

Вутанька спломеніла, наче жаром обсипана (Гончар, II, 1959, 169);

// обси́пано, безос. присудк. сл.

Кругом неї [дівчини] обсипано було квітками, натрушено травою (Мирний, І, 1949, 164);

З Високого замку знову загриміли гармати, ратушу і театр обсипано бомбами (Фр., VI, 1951, 157).

2. у знач. прикм. Який обсипався, обвалився, став занедбаним (від негоди і т. ін.).

Гайвороння.. било крилами над обсипаною стріхою (Коцюб., II, 1955, 14).