обточений
ОБТО́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до обточи́ти.
Шестерня виблискує обточеними боками (Ткач, Арена, 1960, 233);
Дівчина сіла на великому, обточеному водою камені (Десняк, II, 1955, 410);
Нехай приставляють до горла обточені вістря, мов жала, Сірко ще почує, як стогнуть чорти по козацькій душі (Мал., Звенигора, 1959, 91);
*У порівн. [Коваль:] Що, буланий, чи чуєш ти далеку дорогу? Ач, як викохався, мов обточений! (Кроп., V, 1959, 21).
2. у знач. прикм., перен. Який відзначається досконалістю, витонченістю; вишуканий.
— Як благочинний, я скажу промову великому князеві, блисну красномовністю.. Треба добрати періоди довгенькі, закруглені, обточені (Н.-Лев., IV, 1956, 47);
Коротенький уривок пісні бринить мені поемою обточеною, закінченою (Вас., Незібр. тв., 1941, 44).
Значення в інших словниках
- обточений — обто́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- обточений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до обточити. 2》 у знач. прикм., перен.Який відзначається досконалістю, витонченістю; вишуканий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обточений — ОБТО́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до обточи́ти. А вранці глянули навстріч Веселих сім десятків лиць Та, з гільз обточені за ніч, – Гармати схрещені – з петлиць (М. Гірник); Дівчина сіла на великому, обточеному водою камені (О. Десняк); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах
- обточений — ВИ́ШУКАНИЙ (про слова, фрази, стиль і т.ін. — який відзначається досконалістю), ДОБІ́РНИЙ, ВИ́ТОНЧЕНИЙ, ОБТО́ЧЕНИЙ, РАФІНО́ВАНИЙ, ОРНАМЕНТА́ЛЬНИЙ. На обличчі (Вільсона) — грайлива усмішка, на тонких устах — вишукана мова (П. Словник синонімів української мови
- обточений — Обто́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)