1. Словник української мови в 11 томах

обуванка

ОБУ́ВАНКА, и, ж.

1. розм., рідко. Те саме, що взуття́.

Що випроваджувало з Березняків головину доньку Катерину? Може, старий батько зобиджав її вдяганкою та обуванкою чи дорікав шматком хліба? (Вол., Місячне срібло, 1961, 179).

2. діал. Мотузок або ремінець, яким прив’язують до ніг постоли, личаки і т. ін.; волока.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обуванка — обу́ванка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. обуванка — -и, ж. 1》 розм., рідко. Те саме, що взуття. 2》 діал.Мотузок або ремінець, яким прив'язують до ніг постоли, личаки і т. ін.; волока. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обуванка — ОБУ́ВАНКА, и, ж. 1. розм. Те саме, що взуття́. Що випроваджувало з Березняків головину доньку Катерину? Може, старий батько зобиджав її вдяганкою та обуванкою чи дорікав шматком хліба? (І. Волошин). 2. діал. Мотузок або ремінець, яким прив'язують до ніг постоли, личаки і т. ін.; волока. Словник української мови у 20 томах