1. Словник української мови в 11 томах

обумовлювати

ОБУМО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБУМО́ВИТИ, влю, виш; мн. обумо́влять; док., перех.

1. Те саме, що зумо́влювати.

Переворот у способі виробництва, який відбувся в одній сфері промисловості, обумовлює такий самий переворот в інших сферах (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 384);

Досягнення біології сприяють розвиткові сільського господарства, харчової промисловості, обумовлюють прогрес медицини (Ком. Укр., 3, 1970, 29);

Суспільний настрій в країні і радість життєвого досвіду обумовили естетичне ставлення Левітана до оточуючого світу (Мист., 4, 1965, 11).

2. чим. Ставити в залежність від певних умов.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обумовлювати — обумо́влювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. обумовлювати — Спричиняти, причинятися до, зумовлювати, ставати умовою чого; (в угоді) застерігати; (чим) ставити умовою що, ставити в залежність <�узалежнювати> від чого. Словник синонімів Караванського
  3. обумовлювати — -юю, -юєш, недок., обумовити, -влю, -виш; мн. обумовлять; док., перех. 1》 Те саме, що зумовлювати. 2》 чим. Ставити в залежність від певних умов. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обумовлювати — ОБУМО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБУМО́ВИТИ, влю, виш; мн. обумо́влять; док., що. 1. Те саме, що зумо́влювати. Досягнення біології сприяють розвиткові сільського господарства, харчової промисловості, обумовлюють прогрес медицини (з публіц. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. обумовлювати — ЗУМО́ВЛЮВАТИ (бути умовою чого-небудь), ОБУМО́ВЛЮВАТИ, ВИЗНАЧА́ТИ, ВИЗНА́ЧУВАТИ рідко. — Док.: зумо́вити, обумо́вити, ви́значити. Долю книги зумовлюють в однаковій мірі і якості книги, і якості читача — його вдача, інтереси й смаки (Ю. Словник синонімів української мови
  6. обумовлювати — Обумо́влювати, -люю, -люєш; обумо́вити, -мо́влю, -мо́виш, -мо́влять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)