обушок
ОБУ́ШО́К, обу́шка́, ч.
1. Зменш. до обу́х.
Важка, на топорищу з якогось.. кореня, бартка була страшилищем для всіх: злегка ударити нею обушком межи плечі — одразу валить чоловіка з ніг (Хотк., II, 1966, 114).
2. гірн. Знаряддя для відколювання пластів вугілля в шахті.
Парамон Пархомович розповідав, як колись тут коногонив, доки його допустили до обушка (Ю. Янов., II, 1954, 146);
Старому снились чорні гори антрациту. Вони, на диво, були легкі. Одним ударом обушка він звалював їх (Рибак, На світанку, 1940, 45).
3. розм., рідко. Те саме, що молото́к.
Дід постукував обушком, спритно вганяючи в підошву цвяшок за цвяшком (Тулуб, Людолови, І, 1957, 112).
4. заст. Вид холодної зброї.
Став [козак].. Щирозлотний обушок виймати, Став шинкарці молодій за цебер меду застановляти (Укр.. думи.., 1955, 75).
Значення в інших словниках
- обушок — обу́шо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- обушок — обушка, ч. 1》 Зменш. до обух. 2》 гірн. Знаряддя для відколювання пластів вугілля в шахті. 3》 розм., рідко. Те саме, що молоток. 4》 заст. Вид холодної зброї. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обушок — ОБУ́ШО́К, обу́шка́, ч. 1. Зменш. до обу́х. Важка, на топорищу з якогось .. кореня, бартка була страшилищем для всіх: злегка ударити нею обушком межи плечі – одразу валить чоловіка з ніг (Г. Хоткевич); Став [козак] .. Словник української мови у 20 томах
- обушок — КИ́РКА (ручне знаряддя у вигляді насадженого на держално молотка, загостреного з одного чи з двох боків), МОТИ́КА, ДЗЮБА́К діал., ОСКА́РД діал., СОКИРЯ́НКА діал.; КА́ЙЛО, ОБУ́ШОК (у гірників). Дівчата будують дорогу. Виблискують гострі кирки (П. Словник синонімів української мови
- обушок — Обушок, -шка м. 1) ум. отъ обух. 2) Чеканъ. Став (козак) з під опанчини рогожової, з під поясини хмелової щирозлотний обушок виймати. Мет. 379. Золотий обушок усякі двері одчинить. Ном. Словник української мови Грінченка