1. Словник української мови в 11 томах

обцілований

ОБЦІЛО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обцілува́ти.

І вже брат, жарко обцілований, вихопившись, як з полум’я, відзначав про себе, що сестра таки здорово підросла (Гончар, Тронка, 1963, 8);

*Образно. Між тучами не хмурена, Немов з заліза кована, Земля моя, красо моя, Вся сонцем обцілована (Мал., За.. морем, 1950, 163).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обцілований — обціло́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обцілований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обцілувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обцілований — ОБЦІЛО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обцілува́ти. І вже брат, жарко обцілований, вихопившись, як з полум'я, відзначав про себе, що сестра таки здорово підросла (О. Гончар); * Образно. Між тучами не хмурена, Немов з заліза кована, Земля моя, красо моя, Вся сонцем обцілована (А. Малишко). Словник української мови у 20 томах
  4. обцілований — Обціло́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)