обцілований
ОБЦІЛО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до обцілува́ти.
І вже брат, жарко обцілований, вихопившись, як з полум'я, відзначав про себе, що сестра таки здорово підросла (О. Гончар);
* Образно. Між тучами не хмурена, Немов з заліза кована, Земля моя, красо моя, Вся сонцем обцілована (А. Малишко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обцілований — обціло́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- обцілований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обцілувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обцілований — Обціло́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- обцілований — ОБЦІЛО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обцілува́ти. І вже брат, жарко обцілований, вихопившись, як з полум’я, відзначав про себе, що сестра таки здорово підросла (Гончар, Тронка, 1963, 8); *Образно. Словник української мови в 11 томах