общипувати
ОБЩИ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЩИПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Щипаючи, обривати, відривати що-небудь.
Лукина простягала руку до калини, й її рука несамохіть общипувала листя й кидала його на траву (Н.-Лев., ІІІ, 1956, 327);
Вітя, ніби нехотя, зберігаючи роблено похмурий вигляд, общипує маленький кусочок паляниці, умочає в полумисці, ліниво їсть (Вас., III, 1960, 331);
Як умру я на чужині, Хто мя [мене] поховає? Хіба ворон чорнокрилий Тіло общипає!.. (Рудан., Тв., 1956, 78);
*Образно. Але час минав, роки йшли — і кожний рік щось общипував з тої віри, з того запалу (Коцюб., І, 1955, 223).
2. діал. Обсмикувати.
Уперше це вона нарядилася в неї [спідницю] і цілий день виходила то по вгороду, то по улиці, общипуючи ту спідницю кругом себе (Мирний, І, 1954, 60).
Значення в інших словниках
- общипувати — общи́пувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- общипувати — див. рвати; щипати Словник синонімів Вусика
- общипувати — -ую, -уєш, недок., общипати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Щипаючи, обривати, відривати що-небудь. 2》 діал. Обсмикувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- общипувати — ОБЩИ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЩИПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Щипаючи, обривати, відривати що-небудь. Лукина простягала руку до калини, й її рука несамохіть общипувала листя й кидала його на траву (І. Словник української мови у 20 томах
- общипувати — ОБСМИ́КУВАТИ (ОСМИ́КУВАТИ) (поправляти верхній одяг, смикаючи донизу з усіх боків), ОБТЯГА́ТИ, ОБТЯ́ГУВАТИ, ОБЩИ́ПУВАТИ розм. — Док.: обсми́кати (осми́кати), обсмикнути, обтягти́, обтягну́ти, общипа́ти. Сергій.. Словник синонімів української мови
- общипувати — Общи́пувати, -пую, -пуєш; общипа́ти, -па́ю, -па́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- общипувати — Общипувати, -пую, -єш сов. в. общипа́ти, -па́ю, -єш, гл. Общипывать, общипать. Я цю черешеньку й общипала. КС. 1883. II. 378. Словник української мови Грінченка