1. Словник української мови в 11 томах

обідранець

ОБІ́ДРАНЕЦЬ, нця, ч., зневажл. Людина в подертому одязі, дранті.

Найшли [Краньцовського] в єврейськім шиночку обдертого, п’яного, в товаристві таких обідранців, як сам (Март., Тв., 1954, 335);

// заст. Дуже бідна, незаможна, неродовита людина.

— Нас люди обсміють, назвуть нас харпаками, обідранцями. Під такі палати вона під’їхала б з діжками, рогачами! (Н.-Лев., І, 1956, 159);

— Хіба в цього є що? Обідранець, з клоччя батіг! Він тобі язиком наговорить, набреше, вір йому! (Григ., Вибр., 1959, 169).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обідранець — обі́дранець іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. обідранець — див. ОБШАРПАНЕЦЬ. Словник синонімів Караванського
  3. обідранець — див. бідний; драний Словник синонімів Вусика
  4. обідранець — -нця, ч., зневажл. Людина в подертому одязі, дранті. || заст. Дуже бідна, незаможна, неродовита людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. обідранець — ОБІ́ДРАНЕЦЬ, нця, ч., зневажл. Людина, що ходить у поганому, подертому одязі, дранті; обшарпанець. Найшли [Краньцовського] в єврейськім шиночку обдертого, п'яного, в товаристві таких обідранців, як сам (Л. Мартович); // зневажл. Словник української мови у 20 томах
  6. обідранець — БІДНЯ́К (бідна, убога людина), БІ́ДНИЙ, УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ), БІДА́К розм., БІДА́Р розм., НЕІМУ́ЩИЙ книжн., заст., ЗЛИ́ДАР підсил., ЗЛИ́ДЕНЬ підсил. розм., НУЖДА́Р підсил. розм., ГО́ЛИЙ підсил. рідше, ЖЕБРА́К зневажл., СТА́РЕЦЬ зневажл. Словник синонімів української мови
  7. обідранець — Обі́дранець, -нця, -нцеві; -ранці, -нців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. обідранець — Обідранець, -нця м. Оборванецъ. Обідранці пішли в танці, голобокі пішли в скоки. Ном. № 12485. Словник української мови Грінченка