1. Словник української мови в 11 томах

обік

О́БІК, розм.

1. присл. Поряд, поруч.

З цигаром у зубах, з батогом, застромленим обік.., він поганяв коні (Фр., VII, 1954, 103);

Посідали обидва. Мартин похапцем якось на пеньок, Микита ж на поламане колесо обік (Козл., Ю. Крук, 1950, 10);

// На деякій відстані; осторонь, збоку.

Трохи обік, край високої кручі, на камені самотньо сиділа молода жінка (Баш, Вибр., 1948, 6).

2. у знач. прийм., з род. відм. Уживається при вказуванні на положення одного предмета щодо іншого у знач. біля, поряд.

— Ой мені лишечко! — жахнулася Катря обік мене (Вовчок, І, 1955, 190);

На нього [танк] сипалися гранати, пляшки з пальною сумішшю: одні влучали, інші падали обік танка (Гончар, III, 1959, 279).

О́бік се́бе [сиді́ти, стоя́ти і т. ін.], діал. — поряд, разом (сидіти, стояти і т. ін.).

Вони сиділи обік себе, тихо, нерухомо, вдивляючись у воду (Фр., VI, 1951, 312).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обік — о́бік 1 прийменник незмінювана словникова одиниця о́бік 2 прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. обік — пр., обіч, побіч, поруч, поряд, опліч, попліч; (збоку) осторонь; ПРИЙ. БІЛЯ Словник синонімів Караванського
  3. обік — див. близько Словник синонімів Вусика
  4. обік — розм. 1》 присл.Поряд, поруч. || На деякій відстані; осторонь, збоку. 2》 у знач. прийм., з род. в. Вказує на положення одного предмета щодо іншого у знач. біля, поряд. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. обік — О́БІК, розм. 1. присл. Поряд, поруч. З цигаром у зубах, з батогом, застромленим обік.., він поганяв коні (І. Франко); Посідали обидва. Мартин похапцем якось на пеньок, Микита ж на поламане колесо обік (П. Козланюк); // На деякій відстані; осторонь, збоку. Словник української мови у 20 томах
  6. обік — ЗБО́КУ (з бокової сторони); О́БІЧ, УЗБІ́Ч рідше, О́БІК розм., СПРИ́БОКА рідко. Збоку, очевидно в просі, обізвалась куріпка (М. Стельмах); Трохи обіч, під вербами біля ясел, коней з десяток — сіно хрумають (А. Головко); Все глибшає і глухне ніч. Словник синонімів української мови
  7. обік — Обік нар. Рядомъ, возлѣ. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. МВ. (О. 1862. III. 54). Виступає. Обік його жіночка небога. Шевч. ІІ. 21. Словник української мови Грінченка