обік

Значення в інших словниках

1. обік — о́бік 1 прийменник незмінювана словникова одиниця о́бік 2 прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
2. обік — пр., обіч, побіч, поруч, поряд, опліч, попліч; (збоку) осторонь; ПРИЙ. БІЛЯ Словник синонімів Караванського
3. обік — розм. 1》 присл.Поряд, поруч. || На деякій відстані; осторонь, збоку. 2》 у знач. прийм., з род. в. Вказує на положення одного предмета щодо іншого у знач. біля, поряд. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обік — О́БІК, розм. 1. присл. Поряд, поруч. З цигаром у зубах, з батогом, застромленим обік.., він поганяв коні (І. Франко); Посідали обидва. Мартин похапцем якось на пеньок, Микита ж на поламане колесо обік (П. Козланюк); // На деякій відстані; осторонь, збоку. Словник української мови у 20 томах
5. обік — ЗБО́КУ (з бокової сторони); О́БІЧ, УЗБІ́Ч рідше, О́БІК розм., СПРИ́БОКА рідко. Збоку, очевидно в просі, обізвалась куріпка (М. Стельмах); Трохи обіч, під вербами біля ясел, коней з десяток — сіно хрумають (А. Головко); Все глибшає і глухне ніч. Словник синонімів української мови
6. обік — О́БІК, розм. 1. присл. Поряд, поруч. З цигаром у зубах, з батогом, застромленим обік.., він поганяв коні (Фр., VII, 1954, 103); Посідали обидва. Мартин похапцем якось на пеньок, Микита ж на поламане колесо обік (Козл. Словник української мови в 11 томах
7. обік — Обік нар. Рядомъ, возлѣ. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. МВ. (О. 1862. III. 54). Виступає. Обік його жіночка небога. Шевч. ІІ. 21. Словник української мови Грінченка