1. Словник української мови в 11 томах

обірванка

ОБІ́РВАНКА, и, ж., розм. Жін. до обі́рванець.

От би тілько принарядити її треба, а то справді така обірванка (Мирний, IV, 1955, 137);

— Погано ж ти, видно, служила, коли такою обірванкою йдеш додому (Донч., III, 1956, 72).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обірванка — обі́рванка іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. обірванка — -и, розм. Жін. до обірванець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обірванка — ОБІ́РВАНКА, и, ж., розм. Жін. до обі́рванець. От би тілько принарядити її треба, а то справді така обірванка (Панас Мирний); – Погано ж ти, видно, служила, коли такою обірванкою йдеш додому (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах