1. Словник української мови в 11 томах

овіяний

ОВІ́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ові́яти.

І знов на горах я, овіяних вітрами, Казками вільних полонин (Олесь, Вибр., 1958, 376);

А дерева вклонялися їм, людям. Овіяним грозами. Обпаленим громами (Дмит., Обпалені.., 1962, 237);

Гліб добре бачив молоде, овіяне смутком обличчя послушниці (Шиян, Гроза.., 1956, 175);

// ові́яно, безос. присудк. сл.

Задушевною теплотою овіяно в колискових піснях побажання щастя дитині (Нар. тв. та етн., 1, 1961, 42).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. овіяний — ові́яний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. овіяний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до овіяти. || овіяно, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. овіяний — ОВІ́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ові́яти. І знов на горах я, овіяних вітрами, Казками вільних полонин (О. Олесь); А дерева вклонялися їм, людям. Овіяним грозами. Обпаленим громами (Л. Дмитерко); Гліб добре бачив молоде, овіяне смутком обличчя послушниці (А. Словник української мови у 20 томах