огинатися

ОГИНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., розм.

1. Намагатися протидіяти чому-небудь.

А ось іде камбала. Вона розчепірилась на шнурі, настовбурчила всі свої плавники й огинається (Вишня, І, 1956, 186);

Чабан Федь похапцем сідлав коня, затягуючи міцно попругу. Кінь огинався, ..одвертав голову, випинав живіт (Смолич, V, 1959, 698).

2. Виявляти небажання що-небудь робити; ухилятися від чого-небудь.

Як Василь не пручався, не огинався, як не хмурився — а й він розреготався божевільній веселості товариша (Мирний, IV, 1955, 130);

Можна було ще огинатися й зволікати, та бригадир підняв на цю справу партійну організацію.. й зрештою свого добився (Ю. Янов., II, 1954, 130);

Були й такі, що трохи огиналися та лінувалися. Робити робили, а без охоти і навіть в інших охоту намагались одбити (Головко, II, 1957, 349).

3. Постійно перебувати де-небудь, звичайно без необхідності в цьому; крутитися.

Хлопцям давно вже набридло огинатися в холодній, напівтемній крамниці, і вони швидко посхоплювалися з прилавка (Кир., Вибр., 1960, 397);

— Подумати… Дворянин, нащадок старовинного роду по тилах огинається! (Гончар, Таврія.., 1957, 606);

Виходячи з приймальні парторга, вона майже наткнулася на Віру, що невідомо з яких причин огиналася біля дверей (Руд., Вітер.., 1958, 128).

4. рідко. Догоджати кому-небудь, запобігати перед кимось, добиваючись уваги, ласки.

Я вже бачив, що і він, і вчитель огиналися перед шляхтою, яка, може, і не варта їх (Панч, На калин. мості, 1965, 57).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me