1. Словник української мови в 11 томах

огир

О́ГИР, а, ч., рідко. Те саме, що жеребе́ць.

Біля кузні кували підкови степовим жеребцям. Огирі тремтіли від гніву та іржали в самі небеса, згадуючи своїх подруг (Довж., І, 1958, 227);

Базар аж клекотить: огирі хазяйські стоять рядами, як намальовані, — не купиш, хоч подивися! (Кос., Новели, 1962, 135);

*У порівн. Дивися, огирем яким Сам пан круг тебе похожає, Уже чи добрим, чи лихим, А будеш панською ріднею, Хіба повісишся!.. (Шевч., II, 1963, 115).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. огир — о́гир іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. огир — див. ЖЕРЕБЕЦЬ. Словник синонімів Караванського
  3. огир — див. кінь Словник синонімів Вусика
  4. огир — А, ч., рідко. Те саме, що жеребець. Ранок древній, наче огир баский. Задаремне: зважитись — не з руки. (П-2:295). Словник поетичної мови Василя Стуса
  5. огир — -а, ч., рідко. Те саме, що жеребець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. огир — О́ГИР, а, ч., рідко. Те саме, що жеребе́ць. Біля кузні кували підкови степовим жеребцям. Огирі тремтіли від гніву та іржали в самі небеса, згадуючи своїх подруг (О. Словник української мови у 20 томах
  7. огир — КІНЬ (велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів), КОНЯ́КА розм., КОМО́НЬ заст.; КОНИ́СЬКО розм. (заморений, слабосилий); ШКА́ПА, ШКАПИ́НА розм., КОНИ́НА розм., КОНЯЧИ́НА розм., ПАТИ́КА зневажл., ШКІ́НЬКА діал. Словник синонімів української мови
  8. огир — О́г[ґ]ир і о́г[ґ]ер, -ра, -рові; -рі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. огир — Огир, -ра м. = огер. Прискочив перше до Камили, як огир добрий до кобили. Котл. Ен. VI. 61. Словник української мови Грінченка