1. Словник поетичної мови Василя Стуса

огир

о́гир

А, ч., рідко. Те саме, що жеребець.

Ранок древній,

наче огир баский.

Задаремне:

зважитись — не з руки. (П-2:295).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. огир — о́гир іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. огир — див. ЖЕРЕБЕЦЬ. Словник синонімів Караванського
  3. огир — див. кінь Словник синонімів Вусика
  4. огир — -а, ч., рідко. Те саме, що жеребець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. огир — О́ГИР, а, ч., рідко. Те саме, що жеребе́ць. Біля кузні кували підкови степовим жеребцям. Огирі тремтіли від гніву та іржали в самі небеса, згадуючи своїх подруг (О. Словник української мови у 20 томах
  6. огир — КІНЬ (велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів), КОНЯ́КА розм., КОМО́НЬ заст.; КОНИ́СЬКО розм. (заморений, слабосилий); ШКА́ПА, ШКАПИ́НА розм., КОНИ́НА розм., КОНЯЧИ́НА розм., ПАТИ́КА зневажл., ШКІ́НЬКА діал. Словник синонімів української мови
  7. огир — О́г[ґ]ир і о́г[ґ]ер, -ра, -рові; -рі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. огир — О́ГИР, а, ч., рідко. Те саме, що жеребе́ць. Біля кузні кували підкови степовим жеребцям. Огирі тремтіли від гніву та іржали в самі небеса, згадуючи своїх подруг (Довж. Словник української мови в 11 томах
  9. огир — Огир, -ра м. = огер. Прискочив перше до Камили, як огир добрий до кобили. Котл. Ен. VI. 61. Словник української мови Грінченка