ограння

огра́ння

Я, с., інд.-авт. Ім. до огранювати – шліфуючи поверхню чого-небудь, робити на ній грані.

У зашморзі бід

аж зайшовся кривий од волання борлак,

аж огранням дзеркал заросилася кров! (П-1:33).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me