ограння
огра́ння
Я, с., інд.-авт. Ім. до огранювати – шліфуючи поверхню чого-небудь, робити на ній грані.
У зашморзі бід
аж зайшовся кривий од волання борлак,
аж огранням дзеркал заросилася кров! (П-1:33).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me