огир
О́ГИР, а, ч., рідко.
Те саме, що жеребе́ць.
Біля кузні кували підкови степовим жеребцям. Огирі тремтіли від гніву та іржали в самі небеса, згадуючи своїх подруг (О. Довженко);
Базар аж клекотить: огирі хазяйські стоять рядами, як намальовані, – не купиш, хоч подивися! (Г. Косинка);
* У порівн. Дивися, огирем яким Сам пан круг тебе похожає, Уже чи добрим, чи лихим, А будеш панською ріднею, Хіба повісишся!.. (Т. Шевченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- огир — о́гир іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- огир — див. ЖЕРЕБЕЦЬ. Словник синонімів Караванського
- огир — див. кінь Словник синонімів Вусика
- огир — А, ч., рідко. Те саме, що жеребець. Ранок древній, наче огир баский. Задаремне: зважитись — не з руки. (П-2:295). Словник поетичної мови Василя Стуса
- огир — -а, ч., рідко. Те саме, що жеребець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- огир — КІНЬ (велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів), КОНЯ́КА розм., КОМО́НЬ заст.; КОНИ́СЬКО розм. (заморений, слабосилий); ШКА́ПА, ШКАПИ́НА розм., КОНИ́НА розм., КОНЯЧИ́НА розм., ПАТИ́КА зневажл., ШКІ́НЬКА діал. Словник синонімів української мови
- огир — О́г[ґ]ир і о́г[ґ]ер, -ра, -рові; -рі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- огир — О́ГИР, а, ч., рідко. Те саме, що жеребе́ць. Біля кузні кували підкови степовим жеребцям. Огирі тремтіли від гніву та іржали в самі небеса, згадуючи своїх подруг (Довж. Словник української мови в 11 томах
- огир — Огир, -ра м. = огер. Прискочив перше до Камили, як огир добрий до кобили. Котл. Ен. VI. 61. Словник української мови Грінченка