огловля

ОГЛОВЛЯ, і, жін., розм., рідко. Те саме, що голобля.

Знала кобила, нащо оглоблі била; тепер хоч хвостом вези! (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 230);

Чотири пароконки з дзвониками на дугах, з рушниками на оглоблях.. шукали виходу, летячи прямо повз кулемет на площу (Олександр Довженко, I, 1958, 153);

Я безнадійно набиваю рептух пирію, підв’язую коневі до оглоблі (Григорій Косинка, Новели, 1962, 52).