1. Словник української мови в 11 томах

оглухлий

ОГЛУ́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до оглу́хнути, оглу́хти.

Снайпери били по наших амбразурах. А ми, оглухлі й осліплі, виконували накази шахтаря Чудина (Ю. Янов., II, 1954, 138);

Снаряд за снарядом по ордах чужинця Оглухлий обвалював артилерист (Перв., II, 1958, 426).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оглухлий — оглу́хлий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. оглухлий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до оглухнути, оглухти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оглухлий — ОГЛУ́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до оглу́хнути, оглу́хти; // у знач. прикм. Снайпери били по наших амбразурах. А ми, оглухлі й осліплі, виконували накази шахтаря Чудина (Ю. Яновський); Снаряд за снарядом по ордах чужинця Оглухлий обвалював артилерист (Л. Первомайський). Словник української мови у 20 томах
  4. оглухлий — Оглу́хлий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)