1. Словник української мови в 11 томах

оглухнути

ОГЛУ́ХНУТИ і ОГЛУ́ХТИ, хну, хнеш, док. Втратити здатність чути; стати глухим.

Тілько я, мов окаянний, І день і ніч плачу На розпуттях велелюдних, І ніхто не бачить, І не бачить, і не знає — Оглухли, не чують (Шевч., І, 1963, 329);

Я поїхав відвідати мойого [мого] старого приятеля Гриця. Він давно оглух і тяжко з ним перебалакувати (Стеф., І, 1949, 216);

Орлюк.. кричав у телефонну трубку. І чи тому, що ніхто вже йому не відповідав, чи тому, що оглух від вибухів, чи що вороги вже справді були близько, обличчя його відбило страждання (Довж., І, 1958, 285).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оглухнути — оглу́хнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. оглухнути — і оглухти, -хну, -хнеш, док. Втратити здатність чути; стати глухим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оглухнути — ОГЛУ́ХНУТИ і ОГЛУ́ХТИ, хну, хнеш, док. Втратити здатність чути; стати глухим. Тілько я, мов окаянний, І день і ніч плачу На розпуттях велелюдних, І ніхто не бачить, І не бачить, і не знає – Оглухли, не чують (Т. Словник української мови у 20 томах
  4. оглухнути — Оглу́хнути, -ну, -неш; оглу́х, оглу́хла Правописний словник Голоскевича (1929 р.)