1. Словник української мови в 11 томах

оглушений

ОГЛУ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оглуши́ти.

Оглушений і осліплений блискавкою, Іван спинився, закрив очі рукою (Кол., Терен.., 1959, 369);

— Коли говорять не дуже голосно, я все можу розуміти і трохи можу розмовляти, — повільно відповів гість і потер рукою оглушене вухо (Собко, Звич. життя, 1957, 273);

Іноді і сам падав [Федір] замертво, оглушений шворнем (Гончар, Таврія, 1952, 17);

Рифка.. сиділа, оглушена тими словами свого мужа (Фр., V, 1951, 397);

*Образно. Він щодня похмеляється в селі або в місті й підібрав собі для кумпанії таких же випивак.. Ходять день у день оглушені самогоном, займатися господарством їм ніколи (Козл., Сонце.., 1957, 24).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оглушений — оглу́шений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. оглушений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до оглушити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оглушений — ОГЛУ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до оглуши́ти. Оглушений і осліплений блискавкою, Іван спинився, закрив очі рукою (П. Колесник); Іноді і сам падав [Федір] замертво, оглушений шворнем (О. Гончар); Рифка .. сиділа, оглушена тими словами свого мужа (І. Словник української мови у 20 томах