оголення
ОГО́ЛЕННЯ, я, с.
1. Дія і стан за знач. оголи́ти і оголи́тися.
Оголені і якісь соромливі у своєму оголенні віти каштанів погойдувались за вікнами (Рибак, Помилка.., 1940, 192);
Левицькому були близькі принципи гоголівського гумору і насамперед нещадне оголення засобами комічного потворних недоладностей соціального побуту (Рад. літ-во, 1, 1957, 91).
2. Геол. Місце, де гірські породи виходять на поверхню.
Кілька років тому поблизу села Кутлугузиного.. я знайшов оголення зелених глин, зеленувато-сірих пісків і пісковиків (Наука.., 11, 1965, 61).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оголення — ого́лення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- оголення — -я, с. 1》 Дія і стан за знач. оголити і оголитися. 2》 геол. Місце, де гірські породи виходять на поверхню. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оголення — ОГО́ЛЕННЯ, я, с. 1. Дія і стан за знач. оголи́ти і оголи́тися. Оголені і якісь соромливі у своєму оголенні віти каштанів погойдувались за вікнами (Н. Словник української мови у 20 томах