1. Словник української мови в 11 томах

огрядний

ОГРЯ́ДНИ́Й, огря́дна́, огря́дне́. Дебелий, міцний поставою; кремезний.

Чує кішка, де сало лежить: одно те, що дівка здорова, молода, огрядна, чорнобрива, повновида, а худоби-худоби — так батечки! (Кв.-Осн., II, 1956, 154);

Жінка в його нижченька за його, тільки огрядніша якась, Палажкою звуть (Тесл., Вибр., 1936, 132);

В хату швидко заходить огрядна крижаста дівка (Вирган, В розп. літа, 1959, 294);

// Товстий, опасистий.

Його цікавила та дивна пара — огрядний, вайлуватий чоловік і його ставна й гнучка молода дружина (Ле, Міжгір’я, 1953, 21).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. огрядний — огря́дни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. огрядний — (тілистий) дебелий, кремезний; (гладкий) ситий, товстий, опасистий, повнотілий. Словник синонімів Караванського
  3. огрядний — див. Великий; гладкий Словник синонімів Вусика
  4. огрядний — огрядна, огрядне. Дебелий, міцний поставою; кремезний. || Товстий, опасистий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. огрядний — ОГРЯ́ДНИ́Й, огря́дна́, огря́дне́. Який має міцну статуру; здоровий, кремезний. Чує кішка, де сало лежить: одно те, що дівка здорова, молода, огрядна, чорнобрива, повновида, а худоби-худоби – так батечки! (Г. Словник української мови у 20 томах
  6. огрядний — ВАЖКИ́Й (про людину, тварину й частини їх тіла — значний розмірами; який вагою справляє враження значного), ТЯЖКИ́Й, МАСИ́ВНИЙ, ГРУЗЬКИ́Й розм. рідко, ГИ́РЯВИЙ діал.; ВАЖКУВА́ТИЙ, ТЯЖКУВА́ТИЙ (досить важкий); ОГРЯ́ДНИЙ, ГРОМІЗДКИ́Й рідше (про людину). Словник синонімів української мови
  7. огрядний — Огря́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. огрядний — Огрядний, -а́, -е́ Дородный. Огрядний високий парубок. МВ. І. ум. огрядне́нький. Хоч низенька, так огрядненька. посл. Стріла нас панночка сже доросла й огрядненька собі. МВ. І. Словник української мови Грінченка