огузок

ОГУ́ЗОК, зка, ч.

1. спец. Стегнова частина м’ясної туші.

2. розм. Те саме, що гузи́р 2.

Він пощупав тут і там пальцями, а потім таки розв’язав якийсь огузок і полюбувався зерном у тремтливих долонях (Козл., Весн. шум, 1952, 91).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. огузок — огу́зок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. огузок — -зка, ч. 1》 спец. Стегнова частина м'ясної туші. 2》 розм. Те саме, що гузир 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. огузок — ОГУ́ЗОК, зка, ч. 1. спец. Стегнова частина м'ясної туші. Усе було у хазяйки: й ошийок, і огузок, і реберця. І то все недорого (з газ.). 2. розм. Те саме, що гузи́р 2. Він пощупав тут і там пальцями, а потім таки розв'язав якийсь огузок і полюбувався зерном у тремтливих долонях (П. Козланюк). Словник української мови у 20 томах
  4. огузок — ГУЗИ́Р (місце, де зав'язаний мішок), ОГУ́ЗОК розм., ГИ́ЧКА розм. Обома руками вхопився (Поцілуйко) за гузир мішка і, підпихаючи його коліном, поперед себе виволік за двері (М. Словник синонімів української мови